Полінейропатія (ПНП) є клінічним синдромом ураження переферичного відділу нервової системи, до основних характеристик якого належить дифузне симетричне ураження переферичних нервів. Причому одиницею ураження є не окремі нерви, а волокна, що входять до складу різних переферичних нервів, ймовірність ураження яких залежить від багатьох чинників, зокрема, їх анатомофізіологічних особливостей, реактивності організму, тощо. Клінічні прояви ПНП досить варіабельні за швидкістю виникнення та прогресування, співвідношенням чутливих, рухових та вегетативних розладів, їх фазою (подразнення чи випадіння функції) та вираженістю проявів.

Існують відомості, що близько 2% населення Земної кулі мають ті чи інші прояви ПНП.

До розвитку патологічних змін у нервових клітинах, сполучно — тканинному інтерстиції, мієлінових оболонках та осьових циліндрах призводять численні чинники , серед яких дистрофічні, дисметаболічні, токсичні, ішемічні, імунні та запальні. Зазначені вище особливості є важливими для розуміння формування та проявів патологічних змін за ПНП.

Їх можна класифікувати за різними ознаками, наприклад:

  • за етіологічними чинниками;
  • патоморфологічними особливостями;
  • патофізіологічними механізмами ураження;
  • клінічними проявами;
  • типом перебігу, тощо.

Існують численні етіологічні фактори виникнення ПНП. Це і спадкові процеси , і екзогенні (наприклад, “ураження внаслідок впливу чи вживання”, до яких належать впливи різноманітних токсичних речовин, певних ліків , харчових продуктів, фізичних факторів, а також інфекційно — запальні ураження) і ендогенні чинники (при захворюваннях внутрішніх органів, порушеннях метаболізму внаслідок дефіциту).

Інфекційно — запальні та аутоімунні процеси також можуть спричиняти розвиток ПНП.

За початком виникнення захворювання ПНП поділяють на:

  • гострі;
  • підгострі;
  • хронічні;

Зважаючи на певну мовність щодо термінів поділу, загалом можна запропонувати таку класифікацію: гострий період розвитку може бути раптовим, блискавичним або тривати приблизно тиждень, підгострий — тривати приблизно місяць, хронічний — більше місяця. Клінічні прояви ПНП можуть бути різноманітними і проявлятися чутливими, руховими, вегетативними порушеннями, різними варіантами їх комбінацій та вираженості.

Характер болю за ПНП залежить від гостроти процесу , типу уражених волокон та їхньої кількості. Так, при ураженні мієлінових волокон біль має локалізований характер, а при ураженні безмієлінових — відповідно нелокалізований.

Діагностика ПНП має базуватися на клінічній оцінці скарг, анамнезу та даних неврологічного обстеження. Для підтвердження діагнозу ПНП у комплексному обстеженні інформативним є застосування параклінічних методів обстеження.

Загалом, лікування ПНП є досить складними процесом, зважаючи на поліетіологічність, чисельність патогенетичних механізмів розвитку та регенераторних змін у нервових волокнах, клінічних проявів, варіантів перебігу захворювання.

ПОЛІНЕЙРОПАТІЇ