Алергічний риніт

Алергічний риніт (АР) – захворювання, яке характеризується наявністю одного і більше симптомів: чхання, свербіж, виділення з носа і закладеність носа. За данимирізних авторів поширеність риніту у дітей 6-7 років досягає 10%, у підлітків – 15%, у дорослих – 26%. Пік поширеності захворювання припадає на період між 30 і 40 роками життя. Симптоми алергічного риніту негативно впливають на якість життя. Пацієнти відчувають себе дратівливими, пригніченими, скаржаться на відчуття втоми. Незважаючи на високу поширеність захворювання, зниження якості життя у хворих, АР не приділяється належної уваги.

Фактори ризику розвитку алергічного риніту

Генетична схильність часто відіграє провідну роль в розвитку АР. З інших факторів, що підвищують ризик розвитку АР, необхідно відзначити:

• проживання в розвинених країнах

• високий соціально-економічний статус

• народження в сезон цвітіння

• відсутність старших братів / сестер

• пізній початок відвідування дитячого садка (у віці 4 років і старше)

• куріння матір’ю на першому році життя дитини

• високу концентрацію загального IgE в сироватці крові (> 100 МО / мл у віці молодше 6 років)

• кесарів розтин в анамнезі

АР тісно пов’язаний з іншими запальними захворюваннями, що вражають слизові оболонки, такими як бронхіальна астма (БА), риносинусїт або алергічний кон’юнктивіт. В класифікації АР виділяють сезонний і цілорічний. Вважається, що цілорічний АР викликається побутовими алергенами, а сезонний – пилком та іншими алергенами, з якими пацієнт стикається поза стінами свого будинку. Основними симптомами алергінчного риніту є слизові виділення з носа, утруднення носового дихання, чхання та відчуття дискомфорту в носі. У частини хворих АР відзначаються прояви кон’юнктивіту. Найпоширенішими скаргами є:

• інтенсивна сверблячка

• почервоніння і припухлість кон’юнктиви

• сльозотеча, набряк повік

• периорбітальний набряк (в особливо важких випадках), які можуть посилюватися, якщо пацієнт активно тре очі

Можуть також спостерігатися прояви з боку нижніх дихальних шляхів:

• кашель

• хрипи

• утруднене дихання

Причиною їх виникнення є запалення верхніх дихальних шляхів, що приводить до бронхіальної гіперреактивності. Як було сказано вище, БА і АР часто співіснують, і у 80% астматиків відзначаються прояви АР. Хропіння, проблеми зі сном, гугнявий відтінок голосу також можуть бути присутніми у деяких пацієнтів і свідчити про наявність АР.

Діагностичні тести

Для підтвердження діагнозу АР необхідно виявити специфічну IgE-реактивність до аероаллергенів за допомогою проведення прик-тестів або визначення рівня специфічних IgE в сироватці крові. Дані тести дають додаткову інформацію для проведення елімінаційних заходів. Безсумнівною перевагою проведення шкірного тестування є швидке отримання результатів (близько 15 хв), визначення рівня sIgE в сироватці крові може зайняти деякий час. Визначення рівня sIgE показано пацієнтам з дермографізмом, важким атопічним дерматитом, а також тим хворим, які не можуть або не хочуть тимчасово припинити прийом антигістамінних препаратів. Результати тестування рівня sIgE повинні трактуватися виключно в поєднанні з даними анамнезу пацієнта, оскільки можуть зустрічатися хибнопозитивні (сенсибілізація без клінічних проявів) і помилково негативні результати. Прояви АР провокуються в основному аероаллергенам, найпоширенішими тригерами є кліщі домашнього пилу, а також пилок дерев та / або трав. Необхідно відзначити, що на сьогоднішній день цитологічне дослідження мазків з порожнини носа, яке як і раніше досить активно застосовується, не рекомендується для рутинного застосування, оскільки еозинофіли можуть виявлятися в назальному секреті і при інших захворюваннях (наприклад, БА, поліпоз, неаллергічни риніт з еозинофільним синдромом.

Лікування

Успішна терапія АР повинна ґрунтуватися на повному обстеженні пацієнта, запобіганні контакту з алергеном. Лікування захворювання вимагає комплексно підходу, саме тому дуже важливо звертатися за консультацією до фахівців і не займатися самолікуванням.

Алергічний риніт