Гострі порушення мозкового кровообігу є важливою медико-соціальною проблемою, вони складають суттєву частку в структурі захворюваності та смертності населення та призводять до значних часових втрат та первинної інвалідності. Зокрема інвалідизація внаслідок інсульту займає перше місце серед усіх причин первинної інвалідності.

За гостротою розвитку, перебігом та наслідками захворювання серед гострих порушень мозкового кровообігу найбільш драматичним є геморагічний інсульт. Під геморагічним інсультом розуміють внутрішньочерепні геморагії внаслідок набутих змін та/або вад розвитку кровоносних судин.

Основні етіологічні фактори, що призводять до внутрішньомозкових крововиливів:

• артеріальна гіпертензія (70–90% від загальної кількості);

• спонтанні гематоми, описані Лазортом, у молодих людей з нормальним артеріальним тиском (до 25% ВМК в молодому віці);

• мішотчаті артеріальні аневризми, в тому числі гіпертензивні мікроаневризми (близько 20% усіх ВМК);

• артеріовенозні мальформації та хвороба мойя-мойя;

• васкуліти;

• еклампсія;

• пухлини (крововилив в пухлину, частіше в метастаз);

• гемангіоми;

• амілоїдна ангіопатія;

• прийом антикоагулянтів, рідше – антиагрегантів, тромболітиків;

• тромбоз внутрішньочерепних вен;

• захворювання крові (лейкози, тромбоцитопенічна пурпура та ін.);

• зловживання алкоголем (у хворих з алкогольним ураженням печінки, тромбоцитопенією та порушенням згортальної системи крові);

• вживання амфетамінів та кокаїну.

Виділяють два механізми розвитку ВМК: за типом розриву патологічно зміненої або аномальної судини з утворенням гематоми та за типом діапедезу з дрібних артеріол, вен або капілярів.

Гематоми становлять 85% від загальної кількості ВМК та утворюються частіше в півкулях великого мозку (94–96%), рідше – в півкулях мозочка (3–5%) та у стовбурі мозку (частіше у варолієвому мосту) – 1–2%. Півкульові ВМК за локалізацією поділяються на:

• латеральні (назовні від внутрішньої капсули, особливо часто – в ділянці шкарлупи з поширенням у семіовальний центр та до кори острівця);

• медіальні (таламо-гіпоталамічні);

• змішані медіально-латеральні;

• лобарні (в білу речовину). Крововиливи в мозочок також поділяють залежно від розташування гематоми відповідно до зубчастого ядра на медіальні та латеральні.

Геморагічне просякнення речовини мозку відрізняється відсутністю чітких та рівних меж, утворюється за рахунок злиття дрібних вогнищ крововиливу, які виникли внаслідок діапедезу з дрібних артерій, вен та судин мікроциркуляторного русла. Частка даної патології серед усіх випадків ВМК – близько 15%, локалізується переважно в зоровому бугрі та мосту.

Вогнищева симптоматика залежить від локалізації ВМК.

Такі прояви, як:

  • контралатеральні геміплегія,
  • геміанопсія,
  • геміанестезія,
  • парез мімічних м’язів та язика за центральним типом,
  • афазія (при ураженні домінантної півкулі) або порушення «схеми тіла»,
  • аутотопогнозія та анозогнозія (при ураженні субдомінантної півкулі) є типовими для лобарних крововиливів. ВМК у базальні ядра та внутрішню капсулу.

Клінічні прояви та перебіг ВМК дуже різноманітні.

Для ВМК характерний раптовий розвиток симптоматики, як правило – в період активної діяльності хворого, частіше – на фоні провокуючих факторів (підйом артеріального тиску, прийому алкоголю), рідше – при фізичному навантаженні та прийомі гарячої ванни. Клінічна картина залежить від інтенсивності патофізіологічних реакцій навколишніх тканин мозку, тривалості кровотечі, об’єму та локалізації ВМК. Як правило, гематома збільшується в об’ємі протягом перших 2–3 годин та вже при об’ємі крововиливу 25 мл зменшується мозковий кровотік та наростає ішемія навколо гематоми, що призводить до значного підвищення внутрішньочерепного тиску (ВЧТ). Факторами ризику збільшення часу кровотечі та збільшення розмірів гематоми можуть бути:

  • вміст тромбоцитів <130 тис,
  • концентрація фібриногену в плазмі крові <180 мг,
  • виражена дисфункція печінки та вік понад 70 років. Клінічна картина при ВМК визначається насамперед ступенем та поширеністю перифокальної ішемії, вираженістю набряку мозку, а також загальним об’ємом патологічного вогнища.
Геморагічний інсульт